<p style="text-align: justify;">Минулого тижня ЗМІ окупованого Донбасу захлинаючись від захвату цитували чергові заяви Путіна. Кожна з них сама по собі виглядала цілком серйозно, але під час спроби скласти їх у єдину картинку чітко було видно відсутність логіки в оратора та абсурдність його аргументів... </p> <p style="text-align: center;"><strong>Казки кремлівського старця</strong></p> <p style="text-align: justify;">Переказувати заяви Путіна, що стосуються Донбасу і «СВО», справа невдячна, тому що нічого нового він не сказав. Російський диктатор укотре повідомив, що <em>«Росія готова продовжувати боротьбу проти НАТО, яке воює з нашою країною за допомогою України»</em>. Як одну з перемог над Північноатлантичним альянсом російський диктатор назвав анексію чотирьох українських областей. <em>«Ті території, за які б'ються наші хлопці на полі бою, - це наша територія. Це Луганська Народна Республіка, Донецька Народна Республіка, Запорізька область і Херсонська»</em>, - продемонстрував він, як легко можна назвати вкрадене своїм. </p> <p style="text-align: justify;">При цьому, Путін запевнив, що Росія не прагне до перебудови світу. <em>«Це відбувається природним чином. Ми просто говоримо про те, що це неминучий процес, і ми повинні відповідним чином на це реагувати»</em>, - назвав він ще одну причину агресії проти України. Реагувати на перебудову світу, тобто продовжувати знищувати Україну, господар Кремля готовий як завгодно довго. <em>«Говорити про точні терміни завершення спецоперації в Україні контрпродуктивно... Це дуже складна річ»</em>, - повідомив він. </p> <p style="text-align: justify;">Разом з тим, Путін заявив, що<em> «Росія прагне завершити конфлікт якомога швидше, оскільки розуміє його вплив на світ»</em>. Він виступає за переговори і сподівається, що Україна щиро, <em>«чим швидше, тим краще»</em>, погодиться віддати країні-окупанту свої території. </p> <p style="text-align: justify;">Для надання більшої вірогідності своїй «миролюбності» російський диктатор заявив, що базою для подальших перемовин з Україною є Стамбульські домовленості: <em>«Ми готові вести діалог про мирне завершення конфлікту, але лише на базі того документу, який було підготовлено на ґрунтовних переговорах упродовж кількох місяців і який було парафовано українською стороною».</em></p> <p style="text-align: justify;">Однак, мало хто пам'ятає, що ці самі домовленості йдуть врозріз із пізнішим ультиматумом Путіна про визнання як Україною, так і всім світовим співтовариством права РФ на вкрадені території. У Стамбулі, між тим, було попередньо домовлено, що питання про статус і долю так званих «ДНР» і «ЛНР» обговорюватимуть на особистій зустрічі Путіна і Зеленського. І жодного слова не йшлося про те, що Запорізька і Херсонська область за замовчуванням відходить до Росії. </p> <p style="text-align: justify;">До речі, тоді сторони чітко домовилися, що підписання будь-якого договору можливе тільки після повного припинення вогню. Тим часом мешканці окупованого Донбасу минулого тижня мали змогу неодноразово прочитати в Інтернеті або почути по телевізору, що Путін категорично виступає проти будь-якого перемир'я. Тільки «міцний мир» на умовах Росії...</p> <p style="text-align: justify;">Показово, що всі заяви Путіна про перспективи «СВО» і долю окупованого Донбасу в інформаційному полі «ДНР» і «ЛНР» було подано як близнюків-братів. Чітко було видно руку майстра, який чітко визначив, що, як і навіть у якому порядку можна писати...</p> <div class="article__content__img"><img src="/upload/media/2024/10/20/000.png" alt="" /></div> <p style="text-align: center;"><strong>Колода у своєму оці</strong></p> <p style="text-align: justify;">«Офіційне» видання “ДНР” вирішило розповісти про “іноземних найманців”, які воюють на боці ЗСУ. Спойлер: воювати проти російської агресії можуть тільки недоумкуваті. Можливо, опубліковану статтю можна було б прийняти за передовицю або навіть аналітику, якби всі спроби демонізації захисників України не перекривалися фактами про формування окупаційного корпусу ЗС РФ. </p> <div class="article__content__img"><img class="" style="display: block; margin-left: auto; margin-right: auto;" title="" src="/upload/media/2024/10/20/0-1.png" alt="" /></div> <p style="text-align: justify;"><em>«Роки збройного конфлікту, насильницька мобілізація і закриття державних кордонів не допомогли Україні домогтися чисельної переваги на полі бою. На допомогу з «людським ресурсом» прийшли західні покровителі - сьогодні країни, агресивно налаштовані проти РФ, навіть не приховують, що відправляють цілі групи найманців на Україну. За даними Міноборони РФ, це вихідці з країн Європи, Америки, Азії та Африки. За оцінкою відомства на кінець весни, у боях на боці ЗСУ брали участь близько 2,5 тис. іноземних найманців»</em>, - так починається “викривальна” стаття. </p> <p style="text-align: justify;">Однак абсолютно незрозуміло, звідки МО РФ, яке регулярно бреше, взяло ці цифри. Крім того, на тлі радісної радості з приводу очікуваного прибуття в Україну щонайменше десяти тисяч військових із Північної Кореї, 2,5 тисячі добровольців, готових підтримати ЗСУ, не виглядають головним джерелом поповнення особового складу української армії. </p> <p style="text-align: justify;"><em>«Ці корейці - нова і принципово неврахована змінна в тому форматі війни, яку вважали в Києві та Вашингтоні. Навіть кілька десятків тисяч елітних корейських морпіхів здатні зламати Києву всі розрахунки»</em>, - визнає Z-<em>«</em>воєнкор» Живов, що саме російська армія відчуває колосальний дефіцит у живій силі. </p> <div class="article__content__img"><img style="display: block; margin-left: auto; margin-right: auto;" src="/upload/media/2024/10/20/1-1.jpg" alt="" /></div> <p style="text-align: justify;">Але повернемося до «аналізу» ситуації «іноземними найманцями» для України. <em>«Що рухає іноземцями, які готові покинути свої домівки і вирушити на інший континент, борючись за інтереси чужої країни і проти Росії?»</em>, - ставлять автори, здавалося б, правильне запитання. </p> <p style="text-align: justify;">Запрошений «експерт» Олександр Малькевич, до речі, завкафедрою фейкового вишу на окупованому Запоріжжі, намагається на нього відповісти. За його словами, <em>«ключовими факторами слугують психічний стан людини та її минуле. Як правило, злочинне»</em>. </p> <p style="text-align: justify;"><em>«Найманці в найгіршому сенсі слова - це люди, які готові вбивати за гроші, а якщо ще є можливість грабувати і ґвалтувати, то для них це прямо іменини серця, це психопати, хворі люди. Знову ж таки, найчастіше вони є злочинцями, так би мовити, ті, що відсиділи, промишляли чимось брудним... Тож, найімовірніше, не за грошима вони їдуть, це в них хвороба - прагнення грабувати та вбивати»</em>, - віщає він.</p> <p style="text-align: justify;">Олександр Дмитрієвський, який називає себе «істориком і публіцистом, постійним експертом Ізборського клубу», вважає, що на допомогу Україні приходять <em>«військові, які виросли в бідності та безпросвітності. Їхня мета - максимально «озолотитися» на військових діях».</em> Він також не оминає увагу розумовий і душевний стан захисників України. Товариш Дмитрієвський запевняє, що <em>«війна приваблює всіляких збоченців, а ідейні необандерівці - суцільно садомазохісти»</em>.</p> <p style="text-align: justify;">Колишній бойовик «ДНР», а нині «військовий експерт» Едуард Басурін одним із важливих чинників найманства вважає <em>«жагу наживи»</em>. <em>«На Україні виділяються суми десь від 2500 до 3000 доларів на місяць для найманців, і ці гроші на Заході для них виділяються»</em>, - пише він.</p> <p style="text-align: justify;">Якби всі ці експерти багаторазово не повторювали, що йдеться про ЗСУ, то їх цілком можна було б притягнути до кримінальної відповідальності за дискредитацію... російської армії. Бо саме у ЗС РФ платять мільйони за підписання контракту на війну проти України, саме в окупаційному корпусі у великій кількості служать маніяки, убивці, ґвалтівники та навіть канібали, ретельно зібрані по всіх російських в'язницях і колоніях... </p> <div class="article__content__img"><img src="/upload/media/2024/10/20/01-1.jpg" alt="" /></div>